Одружився з жінкою з «причепом». Розлучилися через два місяці…

Інше...

Кілька років тому я зрозумів, що одружуватися з жінкою з маленькою дитиною я більше не буду. Можливо, хтось мене не підтримає і навіть буде засуджувати за такі слова, але повірте мені, другий раз так обпектися я не хочу. Та й серед моїх знайомих є купа прикладів, які ще раз доводять мої слова.

На той момент, мене абсолютно не хвилювала самотність. Відсутність дівчини було приємним бонусом, адже весь свій час я міг присвячувати роботі і улюбленим захопленням. Чесно кажучи, я і зустрічатися ні з ким не хотів, тому що в юності пережив зраду коханої дівчини і після цього не міг довіряти іншим жінкам. Вона дурила мене цілих 6 місяців і я геть зневірився в прекрасній половині людства.

Одного разу, після роботи я вирішив прогулятися в парку. Це був теплий літній вечір, тому там було досить людно. Неподалік я помітив молоду дівчину з маленькою дитиною. Хлопчик сильно плакав і просив її купити іграшку, а мама намагалася пояснити, що у них немає на це грошей. Я вирішив підійти до них і виконати бажання малюка, адже спостерігати за його сумом було справжньою мукою. Виявилося, хлопчик просто хотів водний пістолет. Після покупки вони буквально засяяли від щастя, а я повірив в те, що у мене все ще є шанс побудувати щасливу сім’ю.

Так ми почали гуляти щодня. Я дізнався, що чоловік її кинув відразу ж після народження сина. Мені дуже подобалося з нею спілкуватися і я навіть почав відчувати радість, яку мені приносили ці відносини. Через кілька місяців ми вирішили одружитися і жити разом. З самого початку все було прекрасно! Мені вдалося відхопити собі прекрасну дружину і милу дитину. Час від часу до нас приїжджала теща, чому я абсолютно не противився, так як відносини у нас були нейтральні.

Через місяць, я почав чути претензії на свою адресу. Дружина постійно звинувачувала мене в тому, що у нас не вистачає грошей і мені пора шукати другу роботу, щоб утримувати сім’ю. Хочу зазначити, що на той час я заробляв більше 30 000 гривень і цього цілком вистачало на всі наші потреби.

Потім до цього пресингу підключилася ще й теща. Вона приїжджала до нас і постійно говорила про те, що я не гідний її дочки і що мене не можна вважати справжнім чоловіком. Терпіти таке я довго не міг, тому вже через 2 місяці вирішив подати на розлучення. Дружина щодня влаштовувала мені істерики, навіть намагалася тиснути на жалість, але я відразу сказав, що грошей їй більше не дам.

Поділитися в соц.мережах

Добавить комментарий