КамАЗ 4310: радянський «динозавр» в автопарку Збройних сил України

ПОЛІТИКА-ПОДІЇ УКРАЇНИ

 У 60-і роки в Радянському Союзі з’явилася потреба у вантажних автомобілях, здатних брати на борт до 8 тонн вантажу і стільки ж буксирувати в причепі. Мінський автомобільний завод та Завод імені Ліхачова взятися за новий проект з різних причин не могли. Тому було вирішено не розширювати і модернізувати існуюче виробництво, а створювати його на новому місці. Так почалася історія виникнення Камського заводу, на якому і було згодом вироблено КАМАЗ 4310.

 Завод побудували у 1969 році в Набережних Челнах. Зауважимо, що спочатку СРСР не планував розробляти вантажівку з нуля і до самого початку 70-х років шукав партнера для цього проекту на заході.  Одними з перших відбулися переговори з Daimler-Benz AG, але босів компанії не влаштували фінансові умови. До 1970 року в портфелі потенційних партнерів КамАЗа був ще і Ford Motor Co, але угоду з американцями не підписали з політичних причин.

 Відтак, почалася розробка власного проекту КамАЗ-4310.  Перші 12 машин 6 різних модифікацій були виготовлені все ж на заводі ЗІЛ в період з 1972 по 1975 роки чотирма послідовними невеликими серіями. А вже пізніше, з квітня 1976 року і до березня 1977, почалися міжвідомчі випробування.

 КамАЗ-4310, який зрештою представили конструктори – це повнопривідний тривісний вантажний автомобіль підвищеної прохідності з безкапотною схемою компонування. Багато в чому ця машина відрізнялася від всіх інших всюдиходів, які вироблялися в СРСР, а найбільш оригінальним був пристрій приводу ведучих мостів.

 Коробка передач автомобіля – механічна. Оскільки база вантажівки досить велика, при їзді по бездоріжжю часто виникали ситуації, при яких колеса машини рухалися кожне зі своєю власною швидкістю. Щоб зберегти керованість і забезпечити необхідний рівень прохідності, на автомобіль встановили механізм міжосьового диференціала.

 Кабіна автомобіля КамАЗ-4310 кріпиться до несучої рами, безпосередньо над двигуном. Для доступу до двигуна вона зроблена поворотною, на передніх шарнірних опорах. «Перекидання» виконується за допомогою спеціального гідравлічного підйомника, максимальний кут нахилу може досягати 60 градусів при повній заміні мотора. Виготовлена кабіна повністю з металу методом зварювання.

 Кузов базової моделі автомобіля КамАЗ-4310 був досить простим за своєю конструкцією. Він виготовлявся з металу і мав відкидний задній борт. Одночасно був створений варіант з трьома відкидними бортами; в кузові можна було встановити лавки для перевезення людей, допускалося використання високого брезентового верху, розтягнутого на спеціальних каркасних металевих дугах. Надалі на КамАЗ-4310 почали встановлювати закриті герметичні фургони (кунги). Крім того, на шасі цієї вантажівки робилися самоскиди і спеціальні автомобілі.

 Спочатку силовою установкою був двигун КамАЗ-740.10, восьмициліндровий дизельний мотор V-подібної форми з робочим об’ємом в 10,85 літра. Але починаючи з 1989 року автомобіль стали обладнувати більш потужним мотором КамАЗ-740.10-20 – він давав 220 кінських сил.

 Щойно почався серійний випуск КамАЗ-4310, його почали відправляти в радянську армію. Найбільше машин надійшло до складу «обмеженого контингенту радянських військ», що знаходився на території Афганістану.

 У порівнянні з іншими видами транспорту, які використовувалися в умовах реальних бойових дій військовими СРСР, КамАЗ-4310 був набагато більш комфортабельним. У той же час експлуатація в таких жорстких умовах виявила і ряд недоробок. Нарікання викликали, наприклад, часті протікання системи охолодження, невелику динамічність автомобіля – розганяється він повільно, максимальна швидкість невисока, а витрата палива при цьому значна.

 Військові, які проходили службу в Афганістані, відзначали і інші тонкощі експлуатації КамАЗ 4310, які ми також наводимо у матеріалі.

 “Коли ми проходили службу в «обмеженому контингенті», а це була саме середина 80-их, в армії саме оновлювався автопарк. Тому нам, водіям, було що з чим порівняти – той же КамАЗ та ЗІЛ, зокрема… однією з причин, чому більше подобався КамАЗ, було кермо ЗІЛа. Крутити його було дуже важко, особливо повертати у початкове положення. При цьому гальмо навпаки, було дуже чутливим.

 Були й інші «приємнощі» у ЗІЛа, зчеплення наприклад. Щоб його повністю вижати треба була або вжатися у сидіння всім тілом, або встати… дуже незручно, одним словом, КамАЗ перемагав саме у комфорті керування.

 Ну й, звісно, двигун потужніший у КамАЗа і повний привід, тут все зрозуміло. Всі три мости обертаються одночасно, при чому постійно. Це дає можливість вмикати блокування лише у разі крайньої необхідності. В цілому автомобіль вийшов більш вдалим за своїх попередників, в цьому його успіх”.

 Зі зрозумілих причин у наш час автопарк ЗСУ налічує певну кількість таких автомобілів, попри їх фізичну та моральну застарілість. Усі вони дістался у спадок від радянської армії. За даними з відкритих джерел, Збройні сили України наразі експлуатують 218 марок та моделей автомобілів, спеціальних колісних шасі, гусеничних машин, транспортерів, тягачів, тракторів, причепів та напівпричепів. І основою автопарку залишається техніка, виготовлена ще за радянських часів. Найбільш чисельними, крім КамАЗ 4310, є автомобілі УАЗ-3151 (469), ГАЗ-66, ЗіЛ-131, Урал-4320, та їхні модифікації. Деякі марки та моделі взагалі вже давно не існують (ЗіЛ) або не випускаються (ГАЗ-66), а інші виробляють на заводах у РФ.

 “Аналіз стану та досвід застосування таких автомобілів у районі проведення АТО/ООС на Донбасі виявив їхню значну технічну недосконалість, застарілість, різномарочність, відсутність уніфікованих сімейств і невідповідність сучасним вимогам і світовим тенденціям розвитку військової авто техніки”, – відзначають у Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки ЗСУ.

 На жаль, мусимо констатувати, що раз і назавжди відмовитися від цих вантажівок ЗСУ поки не можуть. Про це свідчить хоча б той факт, що лише влітку 2019 року Центральне управління забезпечення тилу ЗСУ замовило ремонт партії автопаливомаслозаправників АТМЗ-5,5-4310 (на шасі КамАЗ-4310). Всього було замовлено ремонт 8 таких машин на суму у понад 5 мільйонів гривень.

 Майбутнє автопарку Збройних сил, безумовно, за іншими автомобілями: так, за шість останніх років на озброєння взято 19 зразків військової автомобільної техніки: зокрема, бронеавтомобілі «БАРС-8», «КОЗАК-2», «КОЗАК-2М1», медичну машину МТ-ЛБ С.

 Крім того, допущено до експлуатації спецбронеавтомобілі «ВАРТА» (нині проходить державні випробування), «НОВАТОР», броньований автофургон Renault Sherpa Light Scout, вантажівки КрАЗ-6322-WР та автомобільне шасі від нього, автомобілі «Богдан-6317» та багато інших. Але цього, на жаль, недостатньо. Основою для оновлення автопарку має стати проектування перспективного типу військової автомобільної техніки для ЗСУ. Найбільше армія потребує розробок легкого багатоцільового автомобіля для перевезення особового складу та дрібних вантажів; легкого сімейства авто колісної формули 4×4 і 6×6 вантажопідйомністю 2-4 т; сімейства автомобілів колісної формули 4×4, 6×6, 8×8 вантажопідйомністю 6-25 т; і, звісно, розроблення багатоцільового гусеничного тягача та єдиного автомобільного шасі.

Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

 

Нагадуємо:

Please follow and like us:

Поділитися в соц.мережах

Добавить комментарий