Снеки від Героя: ветеран, який пройшов Іловайськ та полон, виготовляє корисні органічні смаколики

ПОЛІТИКА-ПОДІЇ УКРАЇНИ

 Сушені яблука, малина, вишня, смородина, полуниця, дині, помідори, шовковиця, а також – хурма, банани, ківі та набори для узвару – це основний асортимент, який пропонує своїм клієнтам проєкт «MyFood»

 

 Створене у 2016 році ветеранами Олександром Дейнегою (позивний «Чуб», батальйон «Донбас») та Сергієм Вікарчуком (56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада) виробництво сьогодні вже має постійних клієнтів, які оцінили всі переваги натуральних снеків.

 Важливо, що продукція «MyFood» створена без додавання будь-яких консервантів та цукру. Тобто споживачі отримують натуральний та екологічно чистий перекус.

 За словами Олександра Дейнеги, абсолютний фаворит у клієнтів ветеранського бізнесу – сушені яблучка. Саме з них, власне, і почали бійці свою справу. Сьогодні чоловіки успішно дегідрують більшість сезонних фруктів та ягід, рибу та м’ясо. Окрім цього, найближчим часом планують сушити моркву та червоний буряк.

 «Ми не обмежуємося, але свідомо віддаємо перевагу традиційним  українським продуктам. Тому, наприклад, у нас ви не знайдете дегідрованих цитрусових. Але ми прагнемо, щоб наші перекуси були поживними та різноманітними. Отже, ми також сушимо ківі, хурму та банани, бо ці плоди мають відмінні корисні властивості», – розповідає захисник.

 Варто відзначити, що після повернення з війни, боєць мав намір зайнятися кролівництвом. Він став на облік до центру зайнятості та захистив відповідний бізнес-план. Але реалії внесли корективи у життєві плани. Побратим «Чуба», переселенець Сергій Вікарчук, мав дегідратор, але у чоловіка не було потрібного приміщення для використання обладнання. Ретельно вивчивши питання, Олександр вирішив спробувати виготовляти снеки…і не шкодує.

 «Про свою продукцію я розповідаю із задоволенням, – говорить ветеран. –  Наприклад, з яблук ми знімаємо шкірку, слайсуємо і сушимо при температурі до 60 градусів, що дозволяє зберегти всі поживні речовини. Ківі «бриємо», тобто сушимо разом з суперкорисною шкіркою, але вже без ворсу. Також нашим клієнтам дуже подобається шовковиця, яка особливо припала до душі діабетикам».

 

 Відомо, що ці люди через хворобу змушені обмежувати себе у солодощах, а тут можуть поласувати смачними натуральними ягодами, вирощеними на нашій рідній землі.

 Помідори тут сушать з додаванням лише спецій, солі та олії. Такими ж пряними будуть сушені бурячки та морква. Корисні властивості цих овочів відомі нам ще з дитинства, але, на жаль, більшість малечі не дуже їх полюбляє. У «MyFood» намагатимуться це змінити.

 До речі, за освітою «Чуб» – інженер сільського господарства. Народився і виріс у селі Софіївська Борщагівка на Київщині. Але з початком бойових дій на Донбасі Олександр Дейнега вирішив, що його місце зараз не біля землі, яку він любить, а у зоні бойових дій.

 Захисник жартує, що на війну він фактично «втік» від молодої дружини – 4 травня 2014 одружився, а вже 1 липня був на фронті на посаді командира відділення першої роти батальйону «Донбас». Пішов добровольцем, бо соромно було лишатися вдома, коли маєш потрібні знання. Олександр мав досвід контрактної служби у внутрішніх військах. Рідним сказав, що його мобілізували.

Виїзд на бойове завдання, Іловайськ, 25 серпня 2014 року. Фото: Макс Левін

 Нагадаємо, добровольчий батальйон «Донбас» визволив Бахмут та Попасну, першим увійшов у Лисичанськ, брав участь у визволенні Слов’янська. Особливо гірка сторінка для батальйону – це Іловайськ.

 Олександру Дейнезі пощастило вижити при виході через, так званий, «зелений коридор», обіцяний Російською Федерацією. Але цей вихід закінчився для нього полоном. Чотири з половиною місяці він провів у нелюдських умовах у підвалі СБУ в Донецьку. Додому повернувся у грудні 2014 року. Пройшов реабілітацію і знову пішов на фронт, у рідний батальйон, який тоді стояв під Широкине.

Після полону, Васильків, грудень 2014 року. Фото: Макс Левін

З 2016 року Олександр – цивільна людина. Ветеран очолює громадську організацію «Софіївка-АТО», активно займається волонтерською діяльністю, розвиває свій невеликий бізнес.

Чоловік говорить, що саме власна справа врятувала його у найтяжчі часи, коли не вдавалося позбутися отруйних думок про побачене та пережите.

«Постійна занятість не є панацеєю у моїй ситуації, адже інколи минуле навалюється на тебе і тобі важко впоратися. Рятує тиша – риболовля і відключений телефон. А головне – розуміння рідних, особливо дружини, яка була тоді і є зараз моєю головною підтримкою», – ділиться Герой.

І цей епітет, напевно, найкраще характеризує «Чуба» та тих, хто був з ним пліч-о-пліч під час найжахливіших для сучасної України подій. Бо звання «Герой» – це не лише про державні нагороди, але, в першу чергу, про вчинки.

Олена Шаріпова, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

Головне фото: Маркіян Лисейко

Нагадуємо:

Please follow and like us:

Поділитися в соц.мережах

Добавить комментарий