Google присвятив дудл українській художниці Катерині Білокур (фото)

ПОЛІТИКА-ПОДІЇ УКРАЇНИ

У понеділок, 7 грудня 1900 року, народилася видатна українська художниця Катерина Білокур. Її роботи свого часу вразили навіть одного з найвизначніших художників XX століття Пабло Пікассо. До дня народження майстрині пошуковик Google підготував тематичну картинку – дудл. Про це інформує 24tv.ua

Катерина Білокур на увесь світ прославилася своїми натюрмортами, а саме малюнками квітів і природи. Власне ці фрагменти її робіт і зобразили автори дудлу. Також на тематичній картинці можна побачити саму Катерину Білокур – художниця з пензликом і фарбами стоїть біля мольберту.

Автори дудлу зазначили, що Катерина Білокур – віртуоз-самоучка, яка здобула міжнародну популярність своїми деталізованими та яскравими картинами. А саме тими, в яких особливу увагу приділяє квітам. Завдяки мужній відданості ремеслу, Білокур подолала великі негаразди та здобула визнання разом із іншими майстрами свого часу.

“Вітаємо з днем народження художницю, яка довела, що ніколи не пізно розкрити свій потенціал”,
– підкреслили автори тематичної картинки.

Додамо, що дудл з нагоди 120-річчя Катерини Білокур можна побачити лише в Україні.

Нагадаємо біографічні факти про художницю.

Майбутня мисткиня народилася в селі Богданівка. Тоді це була Полтавська губернія, а сьогодні – Київська область. Приблизно у 6 – 7 років Катруся навчилася читати. На сімейній нараді вирішили не віддавати її до школи, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття – величезна. Зрештою це дуже вплинуло на долю Катерини, адже перешкоджало і здобути якусь художню освіту, і навіть зробити якісь виставки картин – всюди потрібно було мати документ про освіту.

Окрім любові до науки, Катерина Білокур вже з найперших років життя проявляла хист і любов до малювання. Бувало, дістане вуглики з печі й розпише ними стіни, або ж потайки візьме з хати шматок полотна та втече у поля: помалює по ньому, випере та потім знову розпочне малювати. Пензлики ж вона робила з шерсті тварин і гілочок дерев, а за фарби їй слугували настої буряка, бузини, калини.

Але і це заняття її батьки не схвалювали – сильно сварили та навіть рвали малюнки. А одного разу, коли вже Катерина була у зрілому віці, після чергового сімейного скандалу дівчина з розпачу побігла до річки топитися. На щастя, це вчасно побачила мати та лиха вдалося уникнути, але той випадок все ж позначився на здоров’ї художниці, оскільки застуджені у крижаній воді ноги не давали їй спокою до кінця життя.

За даними різних джерел, Катерина Білокур у 1922 чи 23 році прочитала про Миргородський технікум художньої кераміки. Навіть слово “кераміка” виявилося для неї незнайомим, а от слово “художній” було зрозумілим. І вона вирішила поїхати до Миргорода. Але їй у технікумі відмовили, причина – відсутність шкільного атестату. Зауважимо, що не допомогли навіть малюнки, які вона привезла, аби показати комісії. Опісля дівчина з розпачу залишила свої роботи на подвір’ї закладу.

Дівчина не знітилася та малювати не кинула, попри все. Навіть ще завзятіше взялася за роботу, із надією повторити спробу. У 1928 році вона знову вирішує спробувати свої сили. Цього разу у Київському театральному технікумі. Однак і тут розмова закінчилася на документі про шкільну освіту.

Проте щастя все ж посміхнулося мисткині. Одного разу Катерина почула по радіо пісню “Чи я в лузі не калина була?” у виконанні прославленої оперної співачки та однієї з найкращих виконавиць народних творів Оксани Петрусенко. Дівчину так вразив її спів, що вона вирішила написати артистці. У конверт, окрім самого листа, Катря поклала ще й шмат полотна, на якому якраз і було зображено ту саму калину, а оскільки адреси не знала, то підписала так: “Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко”… Лист усе ж дійшов, а сам малюнок справив на неї неабияке враження. Відтак, співачка попросила інших митців звернути увагу на художницю-самоучку.

І до нарешті до Катерини Білокур прийшов успіх – спершу її роботи виставляють в області, далі – у Києві, Москві та, зрештою, у Парижі. У столиці Франції з ними познайомився й Пабло Пікассо, який згодом виголосив слова, що є дорожчими за будь-яку похвалу: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї увесь світ!”

Далі були і прийняття до Спілки художників України, і звання Народного художника України, і регулярні виставки від Полтави до Москви. Але мрія переїхати до Києва залишилася тільки мрією.

В останні роки вона тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованість в особистому житті, хвороба матері. Померла художниця 9 червня 1961 року. А в 1977 році в селі Богданівці відкрито меморіальний музей Катерини Білокур, на території якого встановлено пам’ятник.

Усі оперативні новини на нашому Telegram-каналі Приєднуйся!

Поділитися в соц.мережах

Добавить комментарий