Зневажаю своїх бабусю і дядька. Анітрохи про це не шкодую і вважаю, що маю на це повне право. Вони мені – ніхто після того, що зі мною зробили.

ПОЛІТИКА-ПОДІЇ УКРАЇНИ

Зневажаю своїх бабусю і дядька. Анітрохи про це не шкодую і вважаю, що маю на це повне право. Вони мені – ніхто після того, що зі мною зробили. А все почалося з того, що 7 років тому я переїхала в квартиру до своїх бабусі і дідуся. Перший рік я платила їм, як квартирантка.

А все почалося з того, що 7 років тому я переїхала в квартиру до своїх бабусі і дідуся. Перший рік я платила їм, як квартирантка, потім стала оплачувати тільки комунальні платежі. Варто зауважити, що бабуся мене з дитинства не любила і не приховувала цього. Але з часом все налагодилося, у нас стали дуже хороші і теплі відносини.

Через два роки такого нашого життя бабуся стала говорити, що квартиру в спадок залишить мамі або мені. У моєї мами троє дітей, але є ще її рідний брат, у якого дітей немає і, мабуть, ніколи не буде. Колись мама дуже допомогла цьому своєму братові грошима, і він непогано влаштувався в житті завдяки цьому. Тому бабуся вирішила, що квартира має перейти мамі або ж мені.

Я стала потихеньку робити ремонт в цій квартирі, вклала в неї чимало грошей, тому що умови проживання там залишали бажати кращого. Все було чудово, я була хорошою онукою, мені говорили, яка я молодець, що зробила такий хороший ремонт, і що я це роблю для себе, в першу чергу, бо мені тут жити.


Рік тому не стало дідуся. Спочатку з квартирою все йшло добре, був договір, що мама і її брат відмовляються від спадщини на користь бабусі, що і зробила моя мама, а ось її братик, мій дядечко – ні! Більше того, він почав налаштовувати бабусю проти мене і мами. Він поливає мене брудом, бабуся всьому цьому вірить і тепер звинувачує мене в тому, що я не повинна була робити тут ремонт, і так, мовляв, все було непогано, а я, за її словами, все зламала і переробила з якоюсь корисливою метою. Але ж це не правда і повна нісенітниця!

Буквально сьогодні мені було сказано, що я винна в тому, що діда не стало, бо він переживав через те, що в його квартирі відбувається (хоча він був хворий і три місяці вже лежав).

Я прописана в цій квартирі, прописалася, щоб стати з малим на чергу в садок за місцем проживання, тепер мене і в цьому звинувачують! Довели до того, що я сказала, що випишусь.

зараз вони домовилися до того, що мамин брат виплатить їй пів мільйону за половину квартири, хоча вона коштує більше, але ми вже і на це очі заплющили. Чекаємо, коли він назбирає ці гроші, щоб купити мені хоч якусь квартиру, однокімнатну хоча б, бо я сама виховую дитину.

Поки що йти мені нікуди. Я в розлученні, сиджу в декреті з маленькою дитиною. Користуючись моїм безвихідним становищем, моє життя тут роблять нестерпним. Не хочу тут жити, не можу бачити так би мовити цих моїх родичів – бабцю й дядька. Знаю, що не можна так говорити, але нічого не можу з цим вдіяти.

Вибачте за сумбурну розповідь, просто накипіло.



Поділитися в соц.мережах

Добавить комментарий