Вже три роки я зустрічаюся з одним самотнім чоловіком. Познайомились ми по дорозі на дачу. Михайло зробив мені пропозицію, хоче, щоб я переїжджала до нього. Він має особняк в 30 кілометрах від нашого міста. Мою квартиру він пропонує здавати – буде прибавка до пенсії. Я дуже хочу погодитися, бо живу сама вже 15 років. Але коли Олеся почула про це, почала мене вичитувати, мовляв я в 63 роки заміж зібралася, а про неї і про внуків зовсім не думаю

ПОЛІТИКА-ПОДІЇ УКРАЇНИ

Мені 63 роки і в мене є доросла 30-річна донька Олеся. Нещодавно вона розлучилася з чоловіком і тепер залишилася одна з двома дітьми. Я просила її добре подумати, перед тим, як приймати таке важливе рішення, але Олеся завжди була вперта і звикла робити все по-своєму.

Може, в матеріальному плані вона і справилася б, адже працює на фірмі на керівній посаді і отримує непогані гроші, але ж одній справитися з вихованням двох синів – дуже складно. Її хлопцям потрібен батько. Але переконати в чомусь Олесю неможливо. Вона вирішила, що тепер я просто зобов’язана їй допомагати.

Моїм онукам чотири і п’ять років, треба сказати, що хлопці вони дуже активні. Не те, що я не хочу з ними сидіти, я просто не можу за ними встежити – вони постійно бігають, голосно кричать, і в будь-яку хвилину можуть викинути якийсь номер. Я коли приходжу з ними на ігровий майданчик, то інші жінки забирають своїх дітей і переходять гратися в іншу пісочницю.

Не знаю, як їх виховує донька, але внуки мене не слухають і не чують. Часом мені просто фізично важко впіймати їх, коли вони починають бігати.

Сидіти з ними нікому. Донька мусить йти працювати, бо сплачує кредит на квартиру. Пробувала в минулому році няньку найняти, але для неї це дорого! За двох таку ціну просять, що ой. Хоча навіть знаходили когось, але жінка й тижня не витримала з цими дітьми, пішла. Знайшла роботу спокійнішу.

Дитячий садок далеко, та й хворіють діти там, а потім один за одним місяць сидять, один, наприклад, на поправку йде, другий знову починає. І все одно мені їх везуть, більше нікому сидіти з ними.

Я говорила своїй доньці, пояснювала, що не справляюся з хлопцями, щоб вона вирішувала якось проблему сама. Дочка навіть слухати не стала. А мені, каже, що накажеш робити, на роботу їх брати з собою? Не працювати я не можу.

То ж щоранку привозить до мене внуків, дзвонить у двері, заводить в квартиру і все – сиди. Не дуже то запитує, хочеш, не хочеш…

І все б нічого, якби не одне але… Вже три роки я зустрічаюся з одним самотнім чоловіком. Він, як і я, вдівець. Познайомились ми по дорозі на дачу. Михайло, так звати цього чоловіка, нарешті дозрів до серйозних рішень і зробив мені пропозицію, хоче, щоб я переїжджала до нього. Він має особняк в 30 кілометрах від нашого міста.

Мою квартиру він пропонує здавати – буде прибавка до пенсії. Я дуже хочу погодитися, бо живу сама вже 15 років. Але коли Олеся почула про це, почала мене вичитувати, мовляв я в 63 роки заміж зібралася, а про неї і про внуків зовсім не думаю. А потім категорично заявила, що якщо я так зроблю, то вона перестане зі мною спілкуватися.

От що робити? Як мені бути в такій ситуації – стати нянькою для внуків чи нарешті подумати про себе?

Фото ілюстративне – LovePlanet.

Поділитися в соц.мережах

Добавить комментарий