– Я вже вмовила свою дочку, на що у мене пішло багато років, щоб свою другу квартиру Наталя віддала своєму рідному братові. Моя донька вже виселила квартирантів, збиралася оформляти документи на Сергія. Але про це дізналася моя сваха. Свекруха сказала Наталі, щоб навіть не думала віддавати квартиру братові, так вже давно ніхто не робить, це такі великі гроші. Тоді Наталя послухала свою свекруху і відмовила матері рідній

ПОЛІТИКА-ПОДІЇ УКРАЇНИ

– А я своїй доньці кажу, мовляв, це ж неправильно так, у тебе одної дві квартири, в одній живеш, другу здаєш квартирантам! – говорить 60-річна Марина Юріївна. – А ми тут тіснимося всі, в маленькій двокімнатній квартирі вчотирьох, а через три місяці дитина у молодих народиться, це вже дуже скоро, будемо взагалі вп’ятьох. І якби ж то вона сама ці квартири купила – вони їй даром дісталися від її батька. І ми з нею домовлялися раніше, що вона одну квартиру братовісвоєму віддасть.

– Хм. Просто так віддасть свою квартиру братові? І вона була згодна? Просто дивно мені, чесно кажучи, не думаю, що хтось на це погодився б просто так добровільно.

– Ну так ми сім’я все-таки чи що? Треба ділитися, я вважаю! Вони між собою рідні люди, брат та сестра. Життя довге попереду. Сьогодні Наталя Сергієві допоможе, а завтра він їй. І так, вона була згодна раніше, нічого на перекіс мені й не говорила! Казала, коли Сергій повернеться з армії, вони разом підуть і оформлять одну квартиру на нього, щоб все було документально завірено. Але втрутилася її свекруха, щось там почала її вмовляти. Сказала відразу моїй доньці, що в наші дні вже так давно не робиться, не ті часи, що Наталя має думати про себе і свою дитину та сім’ю, а не про дорослого брата і його родину. Брату, мовляв, нехай його рідний батько квартиру купить. А я кажу, а нічого, що батько Сергія Наталю, яка йому нерідна донька, з трьох років ростив, як рідну дитину, і ніколи не ділив дітей на «свого» сина і «чужу» дочку? Годував, одягав, виховував і заміж разом зі мною віддавав. Я майже умовила доньку віддати її одну квартиру Сергієві, але втрутилася моя с: «Влізла не в свою справу!»

Свого часу, багато років тому, Марина Юріївна пішла від першого чоловіка з маленькою на той момент дочкою Наталею. А через рік вийшла заміж вдруге. Перший чоловік був дуже нехорошою людиною, сім’ю в гріш не ставив. Другий був повною його протилежністю. У всьому допомагав, дбав, гроші всі віддавав в сім’ю – просто приносив свою зарплату і клав на стіл, залишаючи собі невелику суму на проїзд.

А найголовніше, за словами Марини Юріївни, Наталю прийняв, як свою рідну дитину. Грався, гуляв, на велосипеді навчив кататися, на море возив щороку. Дівчинка від рідного батька не бачила стільки уваги і грошей, скільки від маминого другого чоловіка. І навіть коли у Марини зі своїм другим чоловіком народився спільний син Сергій, ставлення чоловіка до дочки його дружини не змінилося зовсім, він продовжував щиро любити малу Наталочку.

– Наталя все своє життя взагалі його вважала своїм рідним батьком, навіть здивована була років в п’ять або шість, коли дізналася, що у неї, виявляється, раніше інший тато був! – згадує з сумом в голосі Марина. – Запитала, чому у неї прізвище інше, ну, я і відповіла їй, всю правду тоді довелося розповісти. Вона рідного батька вже й не пам’ятала. Колишній чоловік особливо до дочки не навідувався, ніколи не проявляв навіть такого бажання. Аліменти платив від випадку до випадку, працював теж так, часом.

А в дев’ятнадцять років Наталя отримала від рідного батька і його батьків спадок: дві двокімнатні квартири в столиці.

– Батька Наталі з його батьками не стало. А вони жили окремо, мали по квартирі, а потім виявилося, що родичів у них крім Наталі більше немає. Ми з чоловіком провели їх трьох, як годиться. А дочка спадок отримала, дві квартири, від свекрів моїх і від її батька. Квартири ми з нею привели до ладу разом, стелі побілили, шпалери підклеїли, замінили деякі меблі, техніку. І одну здали в оренду, а в другій Наталя стала жити.

Треба сказати, переїзду Наталі раділи всі: жити в двокімнатній квартирі з двома вже немалими дітьми було затісно. Кімната у них була на двох з братом, і одинадцятирічному Сергієві з дев’ятнадцятирічної сестрою було не дуже комфортно. А вже їй – що й тут казати.

До того ж у Наталі нарешті з’явилися гроші – від здачі квартири в оренду. Дівчина стала жити самостійно по-справжньому.

– І ми з нею відразу ще тоді домовилися – другу квартиру вона потім віддасть братові рідному своєму, коли Сергій підросте і стане самостійним! – згадує Марина Юріївна. – Тому що ми сім’я, а в сім’ї ділити на моє-твоє – остання справа! Мій другий чоловік он свого часу Наталю з Сергієм ніколи не ділив, і подарунки купував обом, і на море возив, і займався з дітьми однаково. Але ж теж був не зобов’язаний це все робити, якщо справедливо подивитися на всі ці речі. І Наталя все це добре знала і розуміла, їй навіть на думку не спало заперечувати! «Звичайно, мамо, так і зробимо, як ти радиш!»

Треба відзначити, моя донька завжди була дівчинкою у нас слухняною, вихованою в дусі поваги до старших. Слово батьків для неї було законом, вона відразу все сприймала, як належне. Дитиною добре вчилася, допомагала завжди мені по будинку, щиро любила свого молодшого братика. З нею ніколи не було ніяких проблем, навіть в підлітковому віці.

У 26 Наталя вийшла заміж, народила дитину, зараз їй 32. Брат її Сергій вже дорослий теж, але квартиру Наталя йому так і не віддала – втрутилася її свекруха, мати її чоловіка.

Марина Юріївна дуже сердиться на свою сваху, просто говорити спокійно про неї не може. Не дзвонить більше ніколи, і в гості її не кличе. Мати зятя тепер для Марини Юріївни найгірший ворог –  налаштувала її доньку проти власної сім’ї та рідного брата.

– Я не розумію, яке їй взагалі діло, це лише наші сімейні справи? – злиться вона. – Яке вона право мала втручатися і щось говорити на цю тему моїй доньці? Пересварила нашу сім’ю в результаті, ось і все! У моєї Наталі вже квартиранти покидали квартиру, вона збиралася квартиру братові віддавати, і тут з’явилася мати зятя зі своїми настановами. І хто взагалі просив її про пораду, кому потрібна її думка?

Зі свого свекрухою Наталя завжди була в хороших стосунках з самого початку. Тому і поділилася в якийсь момент – мовляв, квартиранти мої з’їжджають, і шукати нових, напевно, вже немає сенсу. Через пару місяців Сергій повернеться з армії, і треба буде переписати квартиру на нього, щоб у нього теж було своє житло, він розраховує і батьки теж на мою підтримку. Він дорослий вже, не з батьками ж йому жити.

Свекруха Наталі просто вухам своїм не повірила. Що? Навіть не просто пустить брата в свою квартиру пожити, але переписати на нього нерухомість юридично? З якого дива таке робити, хто вже зараз так робить, дарує житло? Так не робиться взагалі. У Наталі з чоловіком вже є своя дитина, і їй треба думати не про брата дорослого, а про сина маленького. Брат – чоловік, йому в декреті не сидіти скоріше за все, нехай йде і заробляє квартиру собі сам. До того ж у нього геть, рідний батько є. Є кому допомогти, нехай і купує йому житло.

Наталя все відмахувалася спочатку і слухати не хотіла матір свого чоловіка, а потім якось попросила матір посидіти з дитиною, поки вони з чоловіком сходять в кіно. Марина Юріївна відмовилася, та ще й висловилася в тому сенсі, що вона посиділа б, якби дійсно було треба, а не в кіно сходити. Сидіть самі, а не кіно дивіться.

– А ти давай квартири їм даруй, у твоєї рідної матері на твою дитину часу зовсім немає! – не забула згадати свекруха Наталі в той день. – Що, кажеш, допоможуть в скрутну хвилину? Ось так вони тобі допомагають, твої рідні люди.

І Наталя тоді й вперше замислилася, засумнівалася, після чого пустила в квартиру нових мешканців, і на питання своєї сім’ї ось вже майже п’ять років відмовчується. А її рідний брат Сергій тим часом вже й одружитися зібрався. Його дівчина дитину чекає, живуть вони зараз з Мариною і її чоловіком, свого житла немає ні у нього, ні в неї. Ось-ось вже народиться дитина, і мати рішуче приступила до Наталі з питанням – коли дочка віддасть квартиру своєму рідному братові? Їм же ще там все підготувати треба, ремонт зробити.

А Наталя ж дарувати квартиру відмовилася навідріз, і Марина на них тепер ображена. І на Наталю, але найбільше на сваху, яка влізла взагалі не в свою справу.

Лише чоловік Марини не знає, чи вчинив правильно, коли утримував ніби й чужу дитину, а міг за ці роки купити квартиру своєму рідному синові.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – masmax.livejournal.

Поділитися в соц.мережах

Добавить комментарий