Різдво у Фінляндії
Напередодні Святвечора, тобто 23 грудня усі починають оздоблювати ялинки – передусім традиційними солом’яними прикрасами «хіммелі» у вигляді різних геометричних фігур.

Важливим елементом Різдва для фінів є… сауна. Вони вірять, що саме там живе різдвяний ельф — захисник сім’ї, а відтак освітлюють сауну й кілька годин паряться у ній на Святвечір. У цей день заведено також відвідувати могили близьких, класти на них вінки та ялинові гілки й запалювати свічки – і коли темнішає, на засніженому кладовищі мерехтять тисячі вогників.

Різдвяного ранку всі йдуть на службу до церкви, а потім настає найважливіший момент для дітей. Кожного малюка має особисто навідати й обдарувати дідо Йоулупуккі, в якого перебирається батько чи сусід. Фіни впевнені, що Йоулупуккі разом із дружиною та купою гномів живе саме у Фінляндії, а не деінде на Півночі. Його ім’я у перекладі означає «різдвяний козел», адже їздить він на санях, запряжених козликом.


Різдво у Швеції

Підготовку до Різдва розпочинають за місяць: запалюють першу з чотирьох свічок у спеціальному підсвічнику або вінку, причому згоріти їй дають лише на чверть. За тиждень запалюють дві свічки – ту, що на чверть згоріла, й нову.

Так роблять аж до Різдва, коли на святковому столі запалюють останню свічку. Поруч уже стоять традиційні страви: різдвяний окорок, свиняча ковбаса, маринований оселедець, «губброра» – суміш з яєць й анчоусів, картопля, житній хліб із пивним суслом, і «лютефіск» – страва з вимоченої риби. Запивають усе це глінтвейном, грогом або його шведським різновидом – «глеггом».

Читайте також  Материнство — єдиний вид стосунків, який не має кордонів та умовностей.

Увечері один із членів сім’ї знаходить привід відлучитися з хати, і ось у двері стукає дідо Юльтомтен із мішком подарунків.

У місті Евле під час адвенту встановлюють величезну солом’яну фігуру Різдвяного козла, але до Різдва він зазвичай не доживає – попри всі заходи безпеки його підпалюють місцеві веселуни, перетворивши цю витівку на своєрідний спорт.

Різдво у Норвегії
У Норвегії Різдво називають Юль, тому норвезького Санта-Клауса звуть Юленіссе. Різдвяні традиції норвежців кореняться у дохристиянській добі. Тоді святкування полягало в принесенні в жертву тварин і розпиванні великої кількості пива.

Нині обмежуються пивом у супроводі хрустких свинячих і баранячих реберець та тріски. Натомість збереглася інша різдвяна традиція: ховати у Святвечір усі мітли та віники – щоб залишити без транспортних засобів відьом й іншу нечисть.

Як і в інших північних країнах Європи під час Різдва, в Норвегії всі міста й села прикрашені гірляндами, у вікнах будинків сяють ліхтарики. В такому освітленні казково виглядає місто Рьорус із дерев’яною забудовою – пам’ятка ЮНЕСКО.

У місті Дрьобак є поштове відділення Санта-Клауса і єдиний на всю Скандинавію різдвяний магазин, відкритий цілий рік. А мешканці Бергена започаткували власну різдвяну традицію: місцеві підприємства, школи, дитсадки й небайдужі городяни об’єднують зусилля і споруджують ціле місто з імбирного печива.

Різдво у Чехії
5 грудня подарунки чеським дітям розносить святий Мікулаш, але ходить він не сам, як наш Миколай, а в супроводі янгола й чорта, або навіть кількох янголів і чортів. Подарунки він несе у кошику. Чорти погрожують дітям – мовляв, неслухняних заберуть із собою до пекла. Проте янголи їх стримують, аж поки Мікулаш почує від батьків, що дітлахи таки були чемними цілий рік, і кожному з них дасть подарунок.

А ось на Святвечір 24 грудня дарунки отримують усі – і діти, і дорослі. Доставляє їх, як не дивно, Єжишек, тобто Ісусик. Як це робить немовля – невідомо, адже його ніхто ніколи не бачить: варто на секунду вийти з дітьми з кімнати – і подарунки опиняються під різдвяною ялинкою.

Єжишек має власне поштове відділення в містечку Божі-Дар, що у горах на кордоні з Німеччиною. Щороку до нього прибуває кількадесят тисяч листів, аби отримати Єжишкову печатку й вирушити далі, до адресатів по цілій країні та за кордон.

Різдво в Австрії

В Австрії різдвяні ярмарки не так піддалися комерціалізації, як в інших країнах, і більше наслідують різдвяні традиції. У Відні ярмарки працюють одразу в кількох районах міста з ранку і до пізньої ночі. Продаються там сувеніри та подарунки ручної роботи й традиційні смаколики, наприклад, штоллен – різдвяний кекс.

Солодощами – шоколадками, марципанами, білочками та голубами з тіста – заведено прикрашати ялинки. Використовують і звичайні прикраси, здебільшого червоні й золоті, і обов’язково – справжні свічки, які запалюють за спеціальним ритуалом.

Подарунки потрапляють під ялинку так само, як і у Чехії, – їх розносить Christkind, Христос-дитятко, за списком, який діти написали напередодні й залишили на підвіконні. Щоб дітлахам легше було дочекатися Різдва, батьки купують для них адвент-календарі у вигляді будиночків чи паровозиків з 24-ма віконцями: щодня треба відкривати одне віконце, за яким у комірці лежить цукерка або маленька іграшка.

Різдво у Німеччині
У Німеччині теж популярні адвент-календарі й традиція запалювати чотири свічки у різдвяному вінку впродовж адвенту. А ось у справі декорування осель німці перевершили всіх. Їхні будинки і подвір’я перетворюються на справжні виставки різдвяного декору й ілюмінації.

На дверях вішають вінок, вікна оздоблюють фігурками та підвісками, скло розмальовують, на підвіконні запалюють різдвяну свічку – неодмінно «живу», не електричну. Надворі ставлять традиційну шопку, фігури оленів і зайців.

Саме у Німеччині народилася традиція прикрашати ялинку на Різдво. У добу середньовіччя під дверима церков розігрували вистави на тему вигнання з раю, і роль вічнозеленого дерева виконувала ялинка, до гілок якої прив’язували червоні яблука.

З часом ці вистави перекочували в оселі, згодом зникли – а ось ялинка лишилася. Німці прикрашають її пряниками й печивом у вигляді вершників, пташок, зірок, мережив. Під ялинкою залишає подарунки німецький Миколай – дідо Вайхнахтсман.

Німецькі різдвяні ярмарки – найяскравіші у цілій Європі. В одному лише Мюнхені під час адвенту діє зо три десятки ярмарків, кожен з яких має власну атмосферу, а якщо порахувати й околиці, то ярмарків набереться не менше сотні! Щороку різдвяні ярмарки приваблюють у Німеччину сотні тисяч туристів – і з сусідніх країн, і здалеку.

Різдво у Польщі
Якщо в інших країнах релігійна складова Різдва відійшла на задній план, у Польщі зберегли дух цього свята всепрощення і добра. Під час адвенту в кожному костелі встановлюють шопки, по-святковому оздоблюють храм, проводять передріздвяні меси. Головне богослужіння відбувається 24 грудня.

Саме у Польщі в іноземця є шанс потрапити на Вігілію – урочисту родинну вечерю на Святвечір: поляки слідкують, щоб у такий день ніхто з родичів, друзів і навіть випадкових знайомих не лишився сам. Перед тим як із появою першої зірки сісти за стіл, господар дому роздає усім облатки. Кожен має підійти по черзі до всіх присутніх, дозволити відламати шматочок своєї облатки і навпаки, відламати кусничок в іншого.

При цьому треба сказати кілька добрих слів, обійняти людину та побажати їй щасливого Різдва. Ця традиція походить від переломлення хліба під час Тайної Вечері. Після завершення ритуалу можна доїсти свою облатку й сідати за стіл. Як і у нас, на Святвечір подають 12 пісних страв, серед яких обов’язково є борщ з вушками або грибна зупа, карп, оселедець, вареники, бігос або голубці, кутя, маковий рулет й імбирний пряник.


КопироватьAMP код

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *